Захист суспільної моралі по-українськи
"Аморальність - це мораль тих, хто проводить час краще за нас"
Не пам'ятаю чиї слова
Уявіть собі:
Дитина забігає на кухню до мами, яка варить борщ. І з гордістю їй демонструє щойно намальовану картинку.
- Мамо! Мамо! Подивись, яку я тьотю намалював! - каже хлопчик, очікуючи похвали!
- По-стривай, синку! Я покажу це Костицькому Василю Васильовичу. Хай він скаже, чи це не аморально, бо в тої тьоті, що ти намалював гарні ноги та великі груди.
Приблизно такі (звісно ж, дещо гіперболізовані) сцени виникають в моїй уяві, коли я чую про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі (далі - НЕК, як вже прийнято її називати).
На щастя когорта українських митців з неоднозначною репутацією вже встигла утворити опозицію щодо НЕК . Проте, не варто робити ваші висновки з приводу НЕК, крізь призму ставлення до митців-опозиціонерів. "На вкус і цвєт таваріщя нєт!", як то кажуть.
Проте, маю деякі роздуми щодо вищезгаданої комісії. Просто смішно, коли розумієш, що в країні, яка "прагне до Еуропи", люди платять податки, аби утримувати комісію, яка згодом скаже їм, яке кіно дивитися, яку читати книжку і, взагалі, як себе поводити.
При цьому, варто задатися питанням: Що вона може запропонувати, як альтернативу забороненому продукту?
....................тиша......................А з цим у нас проблеми. Бо, окрім безлічі дешевих російсько-українських серіалів, слинявих кіношок Оксани Байрак та молодіжних блокбастерів а ля "Штолня" більше нічого немає (не враховуючи класику). Але ж час іде і класикою не обійдешся. Та якщо бути відвертим, то я радше вищезгаданий продукт назву порнографією (не плутати з еротикою, цього там немає).
Активісти НЕК говорять про те, що споживаючи аморальне мистецтво, ми забуваємо про одвічні українські цінності. Виникає запитання, чому ж митці-НЕКівці не змогли привити любов до цих цінностей своєю моральною і правильною творчістю?
Варто подивитися правді у вічі: оголошуючи війну фашизму/неонацизму/ксенофобії, НЕК наразі нагадує мені організацію Сталінсько-Гітлерівського формату. Просто, пригадайте походження терміну "дегенеративне мистецтво". Або Радянський союз з його монопольним соціалістичним-реалізмом. Невже варто чекати й демократичного реалізму?
Потрібно формувати свідому і розумну націю, якій не потрібно буде затуляти очі перед голою тьотьою чи сценою насильства. Не-дебіл сам вирішить, що йому споживати, а що ні. І що можна читати\дивитися\слухати його дітям, аби вони виросли не-дебілами. І я не думаю, що ті пацанчики, які носять спорт-костюми та мріють стати "варамі в законє"/"мєнтамі"/"діпутатамі" перечиталися сучасних письменників, або дуже обізнані у візуальному мистецтві чи живописі. Вони споживають те, що НЕК допускає на екрани ТБ.
Сподіваюсь, що творчі та адекватні люди усвідомлюють, що постала потреба у творенні мистецтва спротиву та винесення його на вулиці.
А ви, шановні депутати зі своїми залізними аргументами, краще розробляйте закони "Про захист України від вас" чи "Про контроль вашої моралі"...
Висновок. Система каже: "Тупій! Але будь моральним".
Вирішувати вам.
Далі буде...
Олександр БУЛІЧ
9 коментарів
Абсолютно з тобою згодна!
Держава НЕ є інструментом для забезпечення істини та всіляких чеснот, держава є інструментом для забезпечення миру та справедливості. (Суддя Федерального конституційного суду Е. В.Бекенферде)
Що для НЕК є лжецінностями? До яких «вічних» цінностей вони апелюють і чому українці мають сприймати їхній готовий "інтелектуальний" продукт. Як на мене, ми абсолютно не потребуємо такої фільтрації.
Як бачите, моє «свідоме осмислення» зводиться до банального незадоволння появою цієї комісії.
А пам’ятаєте протест Володарського, стосовно НЕКу. Бляха, вони розцінили, як хуліганство))) )))))